ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА: ДІЇ, РЕЗУЛЬТАТИ ТА УРОКИ

 

 

Масштаб Чорнобильської катастрофи, найтяжчої за всю історію людства техногенної катастрофи, добре відомий як вченим, так і політикам всього світу. В навколишнє середовище надійшло близько 3% радіонуклідів, які на момент катастрофи були накопичені в четвертому енергоблоці ЧАЕС.

Аварія призвела до забруднення більше 145 тисяч кв. км території України, Республіки Білорусь та Російської Федерації. Внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало біля 5 мільйонів людей, забруднено радіоактивними нуклідами близько 5 тисяч населених пунктів Республіки Білорусь, України та Російської Федерації. З них на території України - 2218 селищ та міст з населенням приблизно 2,4 млн. людей. Чорнобильська аварія призвела до безпрецедентного опромінення населення зазначених держав. Крім України, Республіки Білорусь та Російської Федерації вплив Чорнобильської катастрофи відчули на собі Швеція, Норвегія, Польща, Великобританія та інші країни.

 

Головними причинами катастрофи були:

1. Проведення недостатньо повно та правильно підготовленого електричного експерименту.

2. Низький рівень культури операторів, керівництва як станцій, так і міністерства електрифікації в цілому в галузі ядерної безпеки.

3. Недостатній рівень безпеки графіт-уранового реактора РБМК-1000.

4. Помилки персоналу.

Всі ці факти відомі світовій громадськості.

Роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26.04.86 р. проводились під керівництвом Урядової комісії СРСР, яка почала працювати в Чорнобилі вже з другої половини дня 26 квітня і продовжувала свою діяльність до 1991 року.

Урядова комісія прийняла рішення про створення 30-км зони відчуження навколо Чорнобильської АЕС. З 27 квітня 1986 року Уряд України провів евакуацію мешканців міст Прип’ять та Чорнобиль, районних центрів та сіл 30-км зони (близько 100 тисяч людей).

Приховування інформації про Чорнобильську катастрофу призвело до виникнення і розповсюдження найнеймовірніших чуток щодо можливих наслідків катастрофи. Це, в свою чергу, обумовило виникнення дуже великого соціально-психологічного напруження серед населення і недовіри до офіційної інформації.

Керівництво СРСР відмовилось від міжнародного співробітництва при проведенні робіт з ліквідації наслідків ядерної катастрофи. Тільки в 1989 році Уряд СРСР звернувся до МАГАТЕ з проханням дати експертну оцінку діям щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Аварія на Чорнобильській АЕС суттєво змінила радіаційну обстановку на значних територіях в багатьох європейських країнах.

Внаслідок вибуху ядерного реактору 4-го блоку Чорнобильської АЕС та руйнації його захисних оболонок стався потужний викид радіоактивних речовин у довкілля. Близько 200 радіоактивних ізотопів елементів переміщувались на відстані у тисячі кілометрів від ЧАЕС і в травні 1986 року спостерігались в усіх країнах північної півкулі, на акваторіях Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого океанів.

 

Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи.

Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” під соціальний захист держави взято безпосередніх учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; найбільш вразливі верстви населення – діти, інваліди, громадяни, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях.

Станом на квітень 2009 року статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні мають близько 2 млн. 307 тис. осіб. Серед них - понад півмільйона - діти.

За останні 11 років загальна чисельність постраждалих громадян зменшилася на 26 відсотків, при цьому чисельність осіб, віднесених до категорії 1, тобто інвалідів, збільшилася майже на 80 відсотків, більше половини з яких – безпосередні учасники ліквідації наслідків аварії.

Спостерігається тенденція до стрімкого зростання чисельності інвалідів як за рахунок учасників ліквідації наслідків аварії, так і за рахунок потерпілих. Якщо в 1991 році таких інвалідів налічувалося близько 2 тисяч осіб, то на сьогодні – вже понад 109 тисяч дорослих, а також 2,6 тисячі потерпілих дітей-інвалідів.

 

Медико-демографічні наслідки Чорнобильської катастрофи.

Медико-демографічна ситуація на радіоактивно забруднених територіях продовжує формуватися в умовах триваючої в Україні демографічної кризи. З 1991 р. смертність населення стала перевищувати народжуваність. У радіоактивно забруднених областях ці негативні зміни відбулися на рік раніше й більш виразно. Погіршенню демографічної ситуації сприяли соціально-економічна криза, яка розпочалася 1991 р., незадовільне медичне обслуговування, низькі стандарти життя, несприятлива, у тому числі внаслідок Чорнобильської катастрофи, екологічна ситуація, політична нестабільність.

З 1994 р. став зменшуватися обсяг витрат на ліквідацію наслідків катастрофи, що негативно вплинуло на здійснення заходів протирадіаційного, соціального і медичного захисту постраждалих.

За узагальненими даними Наукового центру радіаційної медицини (НЦРМ) МОЗ України, із числа постраждалих, які перебували під медичним наглядом у лікувально-профілактичних закладах системи МОЗ України, у 1987-2004 рр. померло 504117 осіб, із них 497348 дорослих та підлітків (у т. ч. 34499 ліквідаторів аварії) і 6769 дітей.

Наразі поступово знижується смертність постраждалих дітей, що можна визнати одним із позитивних досягнень медичної науки й практики та здійснюваних у країні заходів протирадіаційного, соціального і медичного захисту потерпілих дітей. В той же час, зростає смертність осіб середнього і старшого віків. Це є тривожним симптомом, так як ними стали ті, що були опромінені у дитячих й підліткових віках. Це покоління постійно опромінювалося до переходу у репродуктивний вік і стає батьками прийдешнього покоління.

 

Еколого-біологічні наслідки.

Екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи визначаються двома головними факторами - опроміненням природних об’єктів та їх радіоактивним забрудненням. Слід виділити два головних джерела опромінення: зовнішнє та внутрішнє.

Під час аварії зовнішнє опромінення сягало біологічно небезпечних рівнів практично тільки в межах 30-км зони, де спостерігався складний спектр біологічних ефектів різного рівня. Значна частина радіоактивного викиду із зруйнованого 4-го блоку осіла в ближній зоні. Сьогодні вона умовно визначена на місцевості межами зони відчуження (радіус 10 та 30-км). В гострий період аварії рівні опромінення в зоні відчуження досягали сотень рентгенів за годину тільки по гамма випромінюванню. Потужність дози бета випромінювання була в 10-100 разів більша, що призвело до прояву гострих ефектів, аж до загибелі, у деяких найбільш чутливих до радіації рослин та організмів.

За минулий після аварії час повністю розпались не тільки короткоживучі, а й середньоживучі радіонукліди. Потужність дози зовнішнього опромінення значно, на декілька порядків величин, зменшилася.

В навколишньому середовищі залишилися практично тільки довго - та наддовгоживучі радіонукліди цезію, стронцію та трансуранових елементів.

 

Сільськогосподарські аспекти реабілітації радіоактивно забруднених територій і радіаційного захисту населення.

У випадку аварії на ЧАЕС реалізувався найбільш важкий сценарій за наслідками для сільського господарства України: забруднено більше 5 мільйонів га земель, на яких вироблялася продукція і проживало близько 3 мільйонів людей. В перші роки після аварії практично припинено ведення вівчарства, хмелярства, льонарства в українському Поліссі, вилучено з землекористування територію зони відчуження. Вчені були залучені до планування і організації відповідних контрзаходів із значним запізненням, що істотно знизило ефективність заборонних та організаційних рішень першого періоду.

 

Зона відчуження і зона безумовного (обов’язкового) відселення. Радіологічний стан зони.

Законом України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” Зона відчуження визначена як територія, на якій в 1986 р. була проведена евакуація населення. Зазначена зона й відселена частина Зони безумовного (обов’язкового) відселення (ЗВіЗБ(О)В; далі - Зона) є територією, землі якої виведені з господарського використання, з особливою формою управління, що здійснює державний департамент „Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення” МНС України. Територія ЗВіЗБ(О)В, що знаходиться під управлінням Адміністрації, становить приблизно 2600 кв. км.

Створення Чорнобильської зони відчуження було виправданим заходом не тільки у зв’язку з необхідністю евакуації населення з найбільш забрудненої території. Зона є найбільш забрудненим територіальним комплексом і найбільшим джерелом радіаційної небезпеки для навколишніх населених територій.

 

Об’єкт „Укриття”.

Створений в екстремальних після аварійних умовах об’єкт „Укриття” вже понад 20 років виконує свої захисні функції. Головною особливістю „Укриття” продовжує залишатися його потенційна небезпека, істотно більша, ніж це дозволяють норми та правила, що існують для об’єктів, які містять ядерно-небезпечні та радіоактивні матеріали.

В Україні і на міжнародному рівні було докладено безпрецедентних зусиль для вироблення комплексного підходу щодо вирішення проблеми реалізації Плану дій щодо об’єкта „Укриття” (Shelter Implementation Plan - SIP) з метою його перетворення на екологічно безпечну систему.

Проведено дві донорські конференції по збору коштів для реалізації Плану. Початкова вартість проекту оцінювалась у 768 млн. дол. США, було зібрано біля 90%  цієї суми. Згідно з уточненою оцінкою міжнародних експертів реалізація цього проекту потребуватиме значно більших коштів (орієнтовно 1300-1400 млн. дол. США). У травні 2005 р. країни-донори проголосили нові внески на суму близько 185 млн. дол. США. Донором Чорнобильського фонду „Укриття” стала також Російська Федерація, яка проголосила внесок в сумі 10 млн. дол. США. Кошти донорів акумулюються на рахунку Чорнобильського фонду „Укриття” Європейського банку реконструкції та розвитку, який виконує функції розпорядника Фонду.  

На жаль, доводиться констатувати, що реалізація проектів SIP здійснюється значно повільніше, ніж очікувалося. Пройшло вже понад 20 років після аварії на ЧАЕС і минуло чимало часу після початку робіт згідно з планом здійснення заходів на об’єкті „Укриття”. У вересні 2007 року між ДСП „Чорнобильська атомна електростанція” і французьким концернм „Novarka” було укладено контракт на реалізацію проекту Нового безпечного конфайнменту, який має ізолювати об’єкт „Укриття”. Контракт на завершення будівництва Сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2) для Чорнобильської АЕС підписано з американським концерном „Holteс International”.

 

Науковий супровід.

Негайно після аварії на ЧАЕС в Україні була сформована розвинута інфраструктура наукового супроводу робіт з моніторингу і сільськогосподарської реабілітації забруднених територій.

В стислі строки в Україні сформована наукова радіоекологічна школа, яка методично забезпечила моніторинг забруднених земель, своєчасну об’єктивну оцінку радіаційного стану, опрацювала та адаптувала до конкретних екологічних умов рекомендації по веденню сільського, лісового і водного господарства, обґрунтувала радіаційні нормативи та контрольні рівні забруднення ґрунту і води, а також сільськогосподарської та лісової продукції.

Міжнародні експерти зараз відзначають, що заходи, вжиті урядами постраждалих країн для подолання наслідків аварії, були в цілому своєчасними та адекватними.

 

Економічні збитки, завдані Чорнобильською катастрофою.

Чорнобильська катастрофа стала причиною серйозних збитків для економіки та соціальної сфери як у колишньому СРСР, так і за його межами. Аварія порушила нормальну життєдіяльність та виробництво у багатьох регіонах УРСР, БРСР та РРФСР, призвела до зниження виробництва електроенергії для потреб економіки, істотні збитки були завдані сільськогосподарським і промисловим об’єктам, постраждали лісові масиви та водне господарство (обмеженого використання 5120 км² сільгоспугідь, 4920 км² лісів).

У 1986 році було евакуйовано близько 116000 осіб, виникла проблема будівництва  додаткового житла для евакуйованих. У 1986-1987 роках для переселенців було побудовано приблизно 15000 квартир, гуртожитків для понад тисячі осіб, 23000 будівель, приблизно 800 закладів соціальної та культурної сфери. Замість відселеного міста Прип’ять для персоналу ЧАЕС побудовано місто Славутич.

 

Оцінка збитків для економіки колишнього СРСР.

Для періоду 1986-1989 рр. загальна сума прямих збитків та витрат з усіх джерел фінансування становила близько 12,6 млрд. доларів США.

У 1990 році затрати з державного бюджету СРСР на фінансування заходів щодо ліквідації наслідків аварії становили 3324 млн. крб. Крім того, з республіканських бюджетів РРФСР, УРСР та БРСР було виділено близько 1 млрд. крб. У державному бюджеті СРСР на 1991 р. було заплановано на ці цілі 10300 млн. крб., однак у результаті розпаду СРСР фінансування здійснювалось лише частково із союзного бюджету, а у кінці року виключно з державних бюджетів трьох найбільш постраждалих країн, що утворились у процесі розпаду СРСР.

 

Оцінка сумарних економічних збитків України.

Прямі збитки (втрата матеріально-майнових комплексів та окремих об’єктів економіки) лише у зоні відчуження на території України становили сумарно 1044 млн. крб. або 1385 млн. доларів США.

Прямі затрати України на пом’якшення наслідків Чорнобильської катастрофи за рахунок усіх джерел фінансування за період з 1986 по 1991 рік становили близько 6 млрд. доларів США. Протягом останніх півтора десятка років, коли Україна самостійно фінансує затрати на ліквідацію наслідків аварії, тобто з 1992 по 2005 рік включно, затрати становили 7,35 млрд. доларів США і в окремі роки сягали рівня 8-10% держбюджету. 

Однак важко точно визначити розміри непрямих збитків внаслідок невикористання забруднених сільгоспугідь, водних і лісових ресурсів, а також скорочення виробництва електроенергії і, як наслідок, зменшення виробництва товарів, надання послуг. За розрахунками українських спеціалістів, сумарні економічні збитки для України до 2015 року становитимуть 179 млрд. дол. США.

Тягар наслідків Чорнобильської катастрофи послужив серйозним гальмуючим фактором економічного становлення нашої молодої незалежної держави.

Розміри соціально-економічних збитків, які зазнала Україна, несумірні з реальними економічними можливостями країни для їх усунення у найближчі десятки років, у зв’язку з чим необхідна подальша допомога міжнародного співтовариства. Причому тягар витрат, пов’язаний з ліквідацією Чорнобильської катастрофи, ще впродовж багатьох років буде мати відчутний негативний вплив на економіку країни.

 

Міжнародне співробітництво.

Чорнобильська катастрофа засвідчила, що важкі ядерні аварії призводять до глобальних наслідків та впливають на життєві інтереси багатьох країн. Ресурси, необхідні для подолання наслідків техногенних катастроф такого масштабу, виходять далеко за межі економічних і технологічних можливостей окремої країни та потребують об’єднаних зусиль світової спільноти.

Проголошення України як незалежної держави призвело до позитивних змін у схемі міжнародного співробітництва у справі пом’якшення наслідків Чорнобильської катастрофи.

У грудні 1995 р. в м. Оттава (Канада) було укладено Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і урядами країн „Великої сімки” та Комісією Європейського Співтовариства щодо закриття Чорнобильської АЕС. 15 грудня 2000 року Україна виконала взяте зобов’язання і закрила Чорнобильську АЕС. Однак дотепер іноземними підрядниками не завершено жодного з міжнародних проектів зі спорудження об’єктів інфраструктури, необхідних для виконання робіт із закриття Чорнобильської АЕС, у той час як згідно з положеннями згаданого Меморандуму ці роботи мали завершитися за п’ять років.

22-24 квітня 2006 року в м. Києві відбулась міжнародна наукова конференція „Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє”, яка  ще раз підтвердила необхідність нарощення спільних зусиль задля пом’якшення наслідків аварії, підвищення рівня ядерної і радіаційної безпеки та подальшого розвитку міжнародного співробітництва з питань Чорнобиля.

Питання, пов’язані зі зняттям Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворенням об’єкту „Укриття” на екологічно безпечну систему, зокрема успішна реалізація низки міжнародних проектів на ЧАЕС, обговорювалися учасниками парламентських слухань з нагоди 22-х роковин аварії на ЧАЕС, за підсумками яких Верховна Рада України прийняла постанову від 18.04.08 № 276-VI „Про стан, заходи і перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до цього документа, Кабінету Міністрів України доручалося надати пропозиції щодо додаткових внесків України на завершення міжнародних проектів, що реалізуються на промисловому майданчику ЧАЕС, а також забезпечити безумовне досягнення цілей, дієвий контроль за дотримання графіків виконання робіт та кошторисів видатків проектів міжнародної технічної допомоги.

На виконання зазначеної постанови Верховної Ради України прийняті закони України „Про внесення змін до деяких законів України щодо поводження з радіоактивними відходами” (№ 515-VI від 17.09.08), „Про загальнодержавну цільову екологічну програму поводження з радіоактивними відходами (№ 516-VI від 17.09.08), „Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта „Укриття” на екологічно безпечну систему” (№ 886-VI від 15.01.09). Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” (№ 835-VI від 26.12.08) передбачено додатковий внесок України до Рахунку ядерної безпеки Європейського банку реконструкції та розвитку у розмірі 13,35 млн. гривень.

2008 р. позначився суттєвим пожвавленням робіт з реалізації міжнародних проектів на промисловому майданчику ЧАЕС. Зокрема, затверджено акти Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об’єктів першої черги пускового комплексу „Вектор” та об’єктів, що входять до складу спеціально обладнаного приповерхневого сховища твердих радіоактивних відходів, збудованих за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги вітчизняними підрядниками та компанією Nukem Technologies Gmbh.

Впродовж 2008 року у повному обсязі завершено стабілізаційні заходи, які забезпечують продовження проектного терміну експлуатації об’єкта „Укриття” на 15 років та підвищують рівень його безпеки.

Наразі компанія „Holtec International” продовжує виконання першочергових робіт за проектом будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива сухого типу, необхідних для поновлення будівництва об’єкту. Консорціум „Novarka” виконує проектування нового безпечного конфайнменту об’єкту „Укриття”; також тривають монтажні роботи та доопрацювання основних ліцензійних документів, звітів з аналізу безпеки тощо.

У грудні 2008 р. делегація України взяла участь у засіданні Асамблеї донорів Чорнобильського фонду „Укриття” та засіданні Асамблеї вкладників Рахунку ядерної безпеки ЄБРР (м. Лондон, Велика Британія). Важливими підсумками проведених заходів стало відзначення їхніми учасниками прогресу в реалізації міжнародних проектів по будівництву об’єктів інфраструктури для зняття з експлуатації ЧАЕС та визнання ними ефективності кроків української сторони, спрямованих на прискорення їхнього здійснення.

У 2009 р. Міжнародне агентство з атомної енергії започаткувало нові проекти технічної допомоги для України – UKR 3003 „Зняття з експлуатації блоків ЧАЕС та поводження з радіоактивними матеріалами на майданчику, включаючи об’єкт „Укриття”, та UKR 9027 „Комплексна оцінка безпеки радіоактивних відходів в Україні (класифікація, характеристика, оцінка впливу на навколишнє середовище”, бенефіціаром яких є Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України.

МЗС відповідно до Закону України „Про міжнародні договори України” сприяло підготовці до підписання Грантової угоди між Урядом України, державним спеціалізованим підприємством „Чорнобильська АЕС” і Європейським банком реконструкції та розвитку. Її підписання відбулося 16 лютого 2009 р. у Кабінеті Міністрів України (документ підписали Прем’єр-міністр України Ю.В.Тимошенко, Президент ЄБРР Т.Міров та директор ДСП „Чорнобильська АЕС” І.І.Грамоткін). Згідно з положеннями Угоди, ЄБРР на безповоротній основі виділяє Україні грант у розмірі 135 млн. євро для реалізації міжнародних проектів на Чорнобильській АЕС.

За інформацією МНС України, заплановані на 2009 р. обсяги робіт у рамках реалізації міжнародних проектів на ЧАЕС можуть скоротитися у зв’язку з їх недостатнім бюджетним фінансуванням. Зокрема, на виконання бюджетної програми „Внесок України до Чорнобильського фонду „Укриття” необхідні додаткові бюджетні кошти у сумі 6,874 млн. гривень у зв’язку з тим, що на момент подання бюджетного запиту розрахунки здійснено за курсом 4,95 грн. за 1 дол. США (на квітень 2009 р. офіційний курс НБУ становить 7,70 грн. за 1 дол. США). Крім того, у зв’язку зі зниженням курсу гривні по відношенню до євро на виконання бюджетної програми „Внесок України до Рахунку ядерної безпеки ЄБРР” необхідно додатково виділити 6,399 млн. гривень.

З метою вирішення питання додаткового фінансування у 2009 р. робіт, необхідних для зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта „Укриття” на екологічно безпечну систему, включаючи реалізацію міжнародних проектів на ЧАЕС, 7 квітня цього року у Кабінеті Міністрів України відбулася нарада.

8 квітня ц.р. у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: „Сучасний стан та актуальні завдання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи”.